###Итоги последнего тура УПЛ. Мнение редакции ###
UA-Футбол подводит итоги 30-го тура Чемпионата Украины, в котором "Днепр" защитил свое второе место, "Динамо" обрело нового главного тренера, а "Таврия" так и не смогла добыть первую весеннюю победу. Редакция портала отвечает на вопросы, возникшие по ходу сыгранных матчей.
Правильными ли критериями руководствовался Игорь Суркис при назначении Сергея Реброва главным тренером?
Іван Вербицький: Сергій Станіславович цю посаду заслужив. Тим, що миттєво оздоровив атмосферу в колективі, що провів два, мабуть, найяскравіших для "Динамо" матчі за останніх два роки – проти "Чорноморця" і "Шахтаря" в рамках Кубка. Крім того, Ребров володіє англійською, вміє знаходити спільну мову з легіонерами і не боїться підпускати молодих футболістів. З іншого боку, за таким принципом у "Динамо" призначався вже не один наставник. А тренера після Лобановського досі не було. Тепер цю темну смугу спробує перервати Ребров.
Сергей Швец: Мы можем лишь предполагать, что побудило президента "Динамо" заключить долгосрочное соглашение с бывшим ассистентом самого провального в истории команды тренера (в период независимости, конечно). Пока похоже на то, что Игорь Михайлович вновь поддался эмоциям – Блохина он назначал из-за своей веры в любимого футболиста детства, Реброву достался пост после долгожданной победы над "Шахтером". Правильный ли этот выбор, сейчас сказать однозначно нельзя. Да, Сергею Станиславовичу удалось в кратчайшие сроки существенно улучшить психологическое состояние команды, да, он предпринял простые, но эффективные шаги, которые позволили заметно улучшить игру команды. Впервые за очень долгое время "Динамо" переиграло сильного соперника тактически, а не за счет индивидуального мастерства. Однако этого, несомненно, мало, чтобы делать столь значимые выводы.
Назначение любого тренера – это риск. Но в случае с Ребровым – это риск вдвойне, так как молодой специалист еще никогда не работал самостоятельно и мы не можем знать, как он себя поведет на длинной дистанции в условиях непредвиденных обстоятельств. То есть Игорь Суркис отказался уменьшить риск очередного провала назначением более опытного специалиста, сделав выбор в пользу все тех же эмоций. Ребров - это ведь своя динамовская кровинушка, традиции и тд. К слову, президент "Динамо" не сдержал слово, он ведь обещал в случае неудачи с Блохиным отказаться от последователей Лобановского и поручить команду западному тренеру. Таким образом, Игорь Суркис фактически отказался провести системные реформы киевского клуба.
Ігор Семйон: З одного боку, можна сказати, що це команда Ігоря Суркіса а, як відомо, "хазяїн – барін". З іншого, стільки вболівальників як у "Динамо", можливо, не є в жодної іншої команди України, тому кожне прийняте чи не прийняте президентом рішення – це дія, що зачіпає мільйони людей. Тому якщо у Сергія Реброва теж не вийде і ми побачимо продовження "епохи Блохіна" – буде важко то пережити всім не байдужим до "Динамо".
Не дуже віриться, що свій вплив на рішення президента призначити Сергія Реброва головним тренером не мала політична ситуація в країні і фінансова складова питання. Авторитетний і іменитий наставник погодився б їхати до України тільки за шалену суму в контракті. Тому Сергій Ребров – це такий собі економ-варіант, "дешево, але сердито", як виглядає на перший погляд. Молодий тренер, зі своїм баченням гри, з практичним знанням європейського футболу та тренувального процесу, з вмінням легко знайти спільну мову з підопічними і, головне, без королівських замашок та з бажанням вдосконалюватись – досить серйозні аргументи.
Але є інший бік медалі. 4-те місце "Динамо" "здобувало" (хоча, точніше сказати - "отримувало") при участі Сергія Реброва теж. Він же був помічником Олега Блохіна і, напевно ж таки, якийсь вплив на події мусив мати. Хоча, знаючи Олега Володимировича, не можна виключати, що керівництво командою проводилось в деспотично-тиранічному стилі, при якому помічники, взагалі, боялись вставити слова. Як би там не було, ще раз доведеться повернутись до прикладу Григорчука. В тренері, котрий вивів команду з Першої ліги до єврокубків впевненість є, у тренері, який ніколи не був головним, який тонкості такої роботи знає більше по теорії – немає. Тому особисто я не можу зараз оцінити правильність чи неправильність рішення Ігоря Суркіса. Тут наче лотерея: вгадає – не вгадає.
Володимир Миленко: Для нього - так. Чесно кажучи, обговорювати рішення Ігоря Суркіса - це така невдячна справа... Він же все одно вирішує так, як вирішує. Ну, нема у Реброва досвіду. Ну, це на 99% - повернення до "динамівських сердець". І що? Нічого. Пан Ігор так вирішили. Він будує таке "Динамо", де зручно в першу чергу йому. Значить, вибір його для нього - правильний.
Второе место "Днепра" больше нужно рассматривать как успех или как неудачу, учитывая проигранную борьбу "Шахтеру"?
Ігор Семйон: Напевно, як успіх. Хуанде Рамос свій перший контракт з "Дніпром" підписував на чотири роки і за ці чотири роки команда, за задумом, мала ніби то стати чемпіоном. Але то ідеалізм. Головним критерієм має бути наявність чи не наявність прогресу. Команда заграла у якісний футбол, гравці по-новому розкрились, вдалось подолати комплекси єврокубків (згадайте, до Рамоса були поразки "Абердіну", "Белінцоні", "Леху" та іншим карликам) і здобути місце, нарешті, в Лізі чемпіонів. То не може не бути успіхом. Хуанде Рамос всупереч всім менеджерським прорахункам зумів витиснути з команди максимум. "Дніпро" з кожним сезоном ставав сильнішим і досягнув, напевно, своєї стелі. Тепер хід за керівництвом: кадрове підсилення, продовження контракту з Хуанде Рамосом, покращення інфраструктури – і тільки тоді можна буде думати про наступний крок.
Сергей Швец: После десяти лет без наград чемпионата – это большой успех. Да, "Днепр" мог замахнуться на медали, но нужно учитывать отсутствие опыта борьбы за самые высокие места. К тому же нельзя сказать, что в распоряжении Хуанде Рамоса был более сильный состав по сравнению с конкурентами. Поэтому Днепропетровск имеет полное право праздновать исторический выход в Лигу Чемпионов, правда, не долго, так как в самое ближайшее время "Днепру" придется решать важнейший вопрос – что делать дальше? Оставлять Рамоса или искать нового тренера, отпускать Коноплянку и других основным исполнителей или найти для них новую мотивацию, кем усиливать состав летом? Пока ни на один из них руководство клуба ответов не давало.
Володимир Миленко: Скоріше, невдачу. "Динамо" цього сезону було не конкурентом, "Металіст" на початку весни взагалі не про Лігу Чемпіонів думав. "Дніпро" міг би й дотиснути "Шахтар".
Іван Вербицький: Враховуючи, що в матчах з тріо основних конкурентів дніпряни набрали 11 очків, а "Шахтар" й узагалі перемогли двічі, то "Дніпро" радше втратив, ніж здобув. Але, мабуть, результат логічний. Стійко приймати будь які каверзи і бути максимально зосередженими не лише на поєдинки з основними суперниками, а й тими, хто виглядає слабкіше – то й є чемпіонський менталітет. Команда Рамоса здобуває його поволі, може, не так швидко, як би того хотілося прихильникам "синьо-біло-блакитних".
Готов ли Игорь Рахаев, по вашему мнению, стать главным тренером "Металлиста"?
Іван Вербицький: Як і у випадку з Ребровим, на цю посаду пан Рахаєв заслужив. Нехай і поволі, але він зробив "Металіст" боєздатним і компенсував втрату кількох провідних гравців за рахунок того матеріалу, який був під рукою. З іншого боку, не треба забувати, що в зимовому антракті з харків'янами працював ще Мирон Маркевич. Відповідно, влітку Ігор Рахаєв мусить здати інший іспит – на спроможність готувати команду до сезону самостійно.
Сергей Швец: Учитывая, в каких условиях пришлось принимать команду Игорю Рахаеву, можно сказать, что он со своей работой справился. Достаточно ли этого для подписания полноценного контракта с клубом? Сложно сказать. Многое будет зависеть от финансового благополучия "Металлиста". Не исключено, что у харьковчан не останется другого выбора, кроме как довериться Рахаеву.
Ігор Семйон: Керівництву "Металіста" потрібно обирати один з двох варіантів (то, звісно, якщо за умову брати фінансове благополуччя): шукати нового тренера, котрий би міг керувати аргентино-бразильською діаспорою так, як керував Маркевич, або обирати новий шлях розвитку колективу під Ігоря Рахаєва. Навряд чи молодому спеціалісту вдасться латиноамериканських легіонерів розкривати так, щоб зростав і їх індивідуальний рівень, і рівень команди. В Мирона Маркевич були свої рецепти, які доступні тільки йому. Варто розуміти, продовжуючи вектор Маркевича, харків'янам потрібно буде робити закупку нової партії латиноамериканців, яких Рахаєв буде змушений планомірно підлаштовувати під команду. А як то вийде в Ігоря Володимировича – питання риторичне. Весною ж "Металіст" значно українізувався. З латиноамериканських легіонерів стабільну гру показували тільки Шав'-єр, Бланко і Азеведо – футболісти, вже адаптовані до наших реалій. Якщо ж у "Металісті" продовжать довіряти українцям, в тому числі і молодим, то Ігор Рахаєв відносно скоро може стати серйозним авторитетом для Богданова, Нойока, Ксьонза та інших. Тому тут питань більше, все ж, до керівництва клубу. Головний тренер підбирається під модель. Якщо ж залишати Рахаєва, то потрібно буде змінювати модель.
Володимир Миленко: А тут все залежатиме від фінансової складової подальшого існування ФК "Металіст". Якщо Курченко так і буде десь там бігати, з відповідною увагою до клубу - то і Рахаєв підійде. Якщо ні - то можна підшукати когось кращого. Маркевича, наприклад, повернути. Я майже не жартую.
Оцените правильность или неправильность назначения руководством "Таврии" главным тренером Николая Костова?
Ігор Семйон: В тому, що "Таврія" понизилась у класі, вина не тренерів – вина керівництва клубу. І в певній байдужості Ніколая Костова до результатів і долі "Таврії" теж потрібно звинувачувати адміністрацію. Ще перед запрошенням Хрістопулоса було зрозуміло, що так звані "тренери-пожежники" команду не вилікують, максимум – вбережуть від смерті, продовживши її земні страждання. "Таврію" вже рік мала очолювати людина, яка б бачила себе на посту головного тренера і через два-три сезони, яка б знала принципи роботи з молоддю і з якої б не злетіла корона під час опускання у Першу лігу. Часто, щоб зробити крок вперед, потрібно ступити трошечки назад. В "Таврії" ж вирішили боротись не з системними проблемами, а з поверховими дефектами.
Ніколай Костов в останніх матчах, схоже, не виявляв ніякої зацікавленості у долі "Таврії". Красномовними в тому плані стали слова спеціаліста після гри з "Іллічівцем" про завершення контракту. Але чого можна було іншого очікувати від чергової жертви обставин? Керівництво "Таврії" просто пожинає те, що посіяло. Пониження в класі – то не трагедія, то шлях до одужання для першого чемпіона України.
Сергей Швец: "Таврия" зимой получила возможность провести полноценную трансферную кампанию, а также наравне со всеми готовится к чемпионату на зарубежных сборах. То есть исходные условия у Николая Костова были вполне подходящими, но из 11 сыгранных матчей он так и не смог выиграть хотя бы один. В данном случае нельзя все списывать на сложившуюся вокруг клуба ситуацию. Тренер не смог найти (или не захотед) общий язык с ветеранами клуба, которые наверняка могли бы придать "Таврии" необходимый для спасения импульс. Два набранных очка – это провал, даже на фоне выступления симферопольской команды под руководством Яниса Христопулоса.
Володимир Миленко: З одного боку, вилетіли - значить, неправильне рішення було. З іншого - чи в "Таврії" цієї весни було до футболу хоч комусь? Отож.
Іван Вербицький: Тренер Костов відомий своїми не завжди помірними запитами в контексті тренувального процесу і умов функціонування команди. Не думаю, що в Сімферополі за нинішніх умов до цього були готовими. Не відомо також, хто довкомплектовував "Таврію". Костов то був чи хтось інший, але придбання двох португальських легіонерів – то провал. Взагалі, з тим рівнем мотивації, який був у "Таврії", команді було складно розраховувати на суттєвий прогрес у грі. Так чи інакше, обходити швидше мертвий, ніж живий запорізький "Металург" кримчани були зобов'язані. Бодай таке дрібне завдання болгарин виконати мав. Раз цього не сталося, то можна сміливо говорити, що свою репутацію в Україні Костов розгубив остаточно.
В чем вы видите главные причины прогресса "Зари"?
Іван Вербицький: В сталості складу. Юрій Вернидуб довго підбирав тих гравців, які складають кістяк нинішньої команди. За величезну ротацію тренера сильно критикували. Він був на волосині від відставки. Але нині "Зоря" має зіграну впродовж двох років основу і завдяки цьому поступово набуває стабільності.
Сергей Швец: Юрий Вернидуб получил возможность работать так, как он считает нужным. Тренер стабилизировал состав, выбрал необходимую, по его мнению тактику, которую вместе с командой отшлифовал до идеала, а также начал планомерно подпускать к составу молодых исполнителей (Петряк, Шевченко и Гордиенко – это немало для украинского чемпионата), чем повысил здоровую конкуренцию внутри коллектива. Вот и весь рецепт успеха.
Ігор Семйон: Тільки у роботі головного тренера. "Зоря" – не багата команда, не з ідеальною інфраструктурою і менеджментом, без зірок у складі, але прогрес луганчан помітний неозброєним оком. В тому, що футболісти вміють грамотно розташовуватись на полі, страхувати однин одного, швидко виходити з оборони в атаку і, як наслідок, здобувають результат - заслуга тренера. Якихось інших підводних течій шукати і не потрібно.
Володимир Миленко: Робота, робота і ще раз робота. Стабільний колектив, кілька вдалих новачків (як той же Болі). Вернидуб, очевидно, не просто так штани протирає на тренерській лаві. От воно і склалось. Нічого особливого - але в той же час достаньо для прогресу.
Карпаты имеют все для того, чтобы бороться за зону еврокубков. Почему не получилось у команды в этом сезоне?
Іван Вербицький: То зараз ми кажемо, що у "Карпат" є все для боротьби у "зоні єврокубків". Згадайте, про що велася мова на початку сезону. "Список 19-ти", стихійна докомплектація орендованими дніпрянами, поява в основі групи молодих гравців. Сам Олександр Севидов зізнався, що він не був певен у тому, що ті ж Підківка, Ільющенков чи Костевич заграють і що їх введення до основи було ризиком. Ткачук і Голодюк, які повернулися у команду на старті сезону, зборів не проходили, Даушвілі навесні й узагалі повернувся до Львова після піврічної паузи. Гладкого впродовж останніх років не критикував лише лінивий. Зараз Олександр почав забивати і відразу з'явилися чутки про його перехід до лав "Металіста". Тому певен, що в разі збереження складу "Карпати" зможуть боротися за місце в Лізі Європи, починаючи з наступного сезону. В минулому ж вони могли, зібравши своє в окремих домашніх зустрічах (скажімо, з "Волинню", "Іллічівцем", "Чорноморцем"), піднятися на позицію чи дві. Але не більше того.
Ігор Семйон: У "Карпат" дійсно перспективна команда і фініш поза межами десятки – далеко не той результат, який для львів'-ян є стелею. В цьому сезоні команда ще боролась із наслідками менеджерських прорахунків, котрі загнали колектив в певну яму. Тобто, хід з довірою молоді був швидше вимушеним, але, як виявилось в підсумку, водночас і правильним. Коли молоді гравці повністю призвичаяться до боротьби найвищого рівня, коли з'-явиться стабільність і впевненість в діях, результати підуть на покращення. Але важко сказати, чи Олександр Севидов та людина, яка потрібна "Карпатам" на тренерському містку. Поки що виглядає все так, ніби спеціаліста змусили працювати в таких умовах і він просто намагається довести собі і всім іншим, що здатний викрутитись із складної ситуації. А повинна бути людина, яка на кадрову політику "Карпат" пристане із амбіціями і наявність молоді в складі сприйматиме не як гальмівний фактор, а як безграничні можливості для росту.
Володимир Миленко: Ну, раз не борються - значить, не все. Наприклад, тренерська персона у мене викликає сумніви. Та й незрозуміло, що там із власником, куди і про що він собі думає. В наших умовах це буває не просто важливо, а першочергово.
***
фото - Александр Приходько, Валерий Мякотенко, Виктория Сидорова, Максим Наплёков
