###Реве та стогне... Тактичний аналіз матчу Копенгаген - Дніпро ###

Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...

Тарас Шевченко, "Розрита могила"

Столе Сольбаккен виставив на гру проти «Дніпра» той же склад, який протистояв дніпропетровцям у Києві, була лише одна заміна гравців по позиціям. Башкім Кадрії зайняв місце у центрі нападу лівіше, а Йоргенсен змістився на лівий край півзахисту. Вочевидь наставник намагався додати більше тиску на правого захисника суперника - саме там він бачив основну проблему у побудові захисту, саме звідти пройшли атаки, які дозволили «Левам» вийти вперед у матчі.

Також варто відзначити, що Сольбаккен дуже якісно розібрав гру «Дніпра» при веденні захисних дій, а саме - сильну зорієнтованість на пресинг у зонах, який ми також відзначали у попередньому аналізі гри суперників. Тоді, нагадаємо, Канкава дуже високо вів тиск на Ділейні чи Амарті. Це дозволяло підопічним Маркевича до перерви активно працювати у відборі.

Формації команд

Цей тип захисту в якійсь мірі можна віднести до персональної опіки, чи персональної опіки в зонах. Канкава високо веде тиск на Ділейні, а Политіло - на Амарті. Проблема цього типу захисту полягає в командних взаємодіях. Захисникам необхідно витримувати відстань до півзахисників, що високо зміщуються за опонентами, також необхідно витримувати компактність. Такий підхід використовувався ще при Рамосі, але як ми відзначали у попередньому матчі, в Маркевича збільшилась відстань від захисників до півзахисників. Збільшення відстані навіть на п'ять метрів, це, у першу чергу, надання часу супернику на роботу з м'ячем. Саме на цих недоліках і була побудована гра «Копенгагена».

Погане покриття простору дніпропетровцями, яке дозволяло данцям звільнювати зони у захисті

Натисніть, щоб збільшити

На малюнку вище (хто не здогадався - фото клікабельне) наводимо приклад звільнення зони на фланзі підопічними Сольбаккена. На перший погляд, «Дніпро» досить щільно розташований на власній половині поля, але Амарті і Ділейні, які на першому малюнку перебувають без м'яча, отримали багато вільного простору. Проблема перша – Матеус і Коноплянка не витримують компактності, високе розташування форвардів було б виправдане за умови володіння м'ячем захисниками. Тут навіть не обов'язково вести пресинг захисників, важливо було б перекривати траєкторію передачі на півзахисників. Ці завдання завжди були покладені на Зозулю і Селезньова, таким чином «Дніпро» змушував суперників розвивати атаки флангами, контролюючи центральну частину поля.

Канкава і Политіло - розташовані вірно, але коли м'яч доставляється до Амарті, що видно з другого малюнку, обидва розпочинають рух до гори. Пресинг у зонах - таким чином звільняється простір за їхніми спинами. Тепер Йоргенсен має простір, куди він може зміщуватись під передачу або рухатись до середини, відтягуючи за собою опонента- його рух продовжує Кадрії, відтягуючи з зони Федецького, а у вільну зону на швидкості підключається Бенгтссон.

Досить проста комбінація у трійках спрацювала декілька разів до перерви. Неузгодженість дій між двійкою форвардів і двійкою опорних півзахисників не дозволяла «Дніпру» контролювати території у середині, пресинг у зонах чи персональна опіка у зонах від Канкави з Политіло утворювала простір між лініями.

Відсутність компактності, викликана цим типом захисту, була дуже якісно розібрана Сольбаккеном. Зважаючи на не надто високу індивідуальну майстерність своїх підопічних, наставнику «Левів» мало було помітити і вказати на ці огріхи суперника своїм підопічним, необхідно було ще створити простір і час на роботу з м'ячем. Але тут Маркевич «допоміг», використовуючи Матеуса і Коноплянку на вістрі нападу. Звичайно, розрахунок був на швидкість виконавців і можливість проводити швидкі контратаки, проте, на полі це позначилось на веденні захисту. Відсутність навиків гри на цих позиціях при обороні не дозволяла Матеусу і Коноплянці вчасно орієнтуватись у ситуаціях і займати вірні позиції. Це у свою чергу збільшувало зону діяльності для двійки опорних півзахисників.

Як бачимо з наступного малюнку, висока друга лінія захисту утворювала дуже велику зону між захисниками і півзахисниками. З одного боку шість виконавців «Дніпра» мали змогу активно вести пресинг на чужій половині поля, але з іншого - будь-який пас у зону між півзахисниками і захисниками ніс у собі небезпеку. Як і на попередньому малюнку, Канкава і Политіло висунулись для створення тиску на двійку центральних півзахисників суперника. Корнеліус отримав простір і час на роботу з м'ячем. Крім цього Ділейні виграє позицію і випереджає свого опонента. Далі вже звичний розвиток атаки у фланг і рух Ділейні на передню штангу. Таким чином він змушує рухатись за собою захисника, відповідно зону опорного півзахисника «Дніпра» немає кому покривати, куди і слідує передача на Корнеліуса. Дуже просто, натомість дуже ефективно.

Побудова захисту «Копенгагена» і відсутність тиску «Дніпра» на центр оборони суперника

Вище можна спостерігати за побудовою захисту данців. У першу чергу відзначаємо, що господарі поля не надавали зону між захисниками і півзахисниками, працювали компактніше. До речі, у Києві саме ця зона мала недоліки при веденні захисту. Калініч і Селезньов тиснули на центральних захисників змушуючи останніх опускатись нижче. Хоча більшу частину гри у дніпропетровців не було достатнього руху м'яча, щоб використовувати цей простір, все ж були дві 15-хвилинки у кожному з таймів, коли у підопічних Маркевича була перевага. Цього разу наставник «Дніпра» відмовився від тиску на центр захисту - ні Матеус, ні тим більше Коноплянка не здатні створювати глибину поля, вони також не відкривають зони. Це гравці, які використовують зони, але їм їх потрібно створювати.

Як видно з малюнків вище, Євген постійно зміщувався дуже глибоко до середини або ж на лівий край на своє звичне місце, Матеус не так сильно та все ж був ближче до правого крила нападу. У підсумку замість створення тиску на центр захисту та розтягування побудов суперника по довжині поля, Маркевич навпроти дозволяв «Копенгагену» працювати компактно. По перерві наставник вже був змушений повернутись до гри з центрфорвардом, хоча перша заміна Бартуловіча на Селезньова все ж була покликана завданням вирішити проблему «десятого» номера. А з появою Калініча вже був перехід до двійки форвардів, що можуть створювати глибину. Але до цього часу питання переможця у цій парі вже було вирішено.

Підсумки

Однозначно, тренерська перемога Столе Сольбаккена. Наставник «Копенгагена» помітив, розібрав і використав недоліки у побудовах захисту «Дніпра». Натомість Маркевич не зміг нічого запропонувати своїм підопічним, а навпроти власноруч обмежив власну команду у веденні позиційних атак...-